Запалення нирок у дітей: симптоми, діагностика, лікування

Сьогодні у маленьких пацієнтів захворювання нирок (пієлонефрит і гломерулонефрит) діагностуються досить часто. Тубулоінтерстіціальний нефрит у дітей клінічно діагностувати важче, він виявляється рідше. При цьому захворюванні виникає як бактеріальне запалення, що характеризується хронічним або гострим перебігом, що вражає інтерстиціальну тканину і ниркові канальці. Інфекційним варіантом інтерстиціального нефриту є пієлонефрит. Причини виникнення захворювання у дітей Нирками виводяться продукти життєдіяльності і токсини, тому збої в їхній роботі відбиваються на функціонуванні всього організму. Причинами запалення можуть стати ускладнення, що виникають при таких гострих інфекціях, як ангіна і тонзиліт. Тубулоінтерстіціальний нефрит може мати спадковий характер і виникати у дітей, що мають індивідуальну схильність до імунологічним змінам і порушень в макрофагально-фагоцитуючої системі. Підвищення ризику розвитку хвороби сприяють такі чинники: наявність у дитини хронічних захворювань; переохолодження та порушення правил гігієни; неправильне харчування і недостатнє вживання дитиною води; вік молодше 5 років. Запалення нирок у дітей частіше викликається бактеріальною інфекцією. Захворювання також розвивається в результаті алергічних реакцій і відбуваються в організмі аутоімунних процесів, воно може бути наслідком токсичних впливів. Запустити одно- або двосторонній запальний процес може переохолодження, здатну знижувати інтенсивність кровотоку в нирках, що створює умови, що сприяють розвитку патології. Локалізація запалення обумовлює його перебіг як пієлонефрит (з ураженням тканини чашково-мискової області), інтерстиціальний нефрит, що характеризується запаленням ниркових клубочків, гломерулонефрит. Симптоматика і діагностика запального процесу Запалення нирок у дітей може проявлятися такими симптомами: збільшенням температури тіла; зниженням кількості та прозорості сечі, наявністю в ній осаду чи крові; нудотою і (або) блювотою; одно- або двосторонніми болями в попереку; набряками повік, підвищенням тиску; блідістю шкіри і підвищеним потовиділенням; відсутністю апетиту, систематичними порушеннями сну. Нефрит у дитини небезпечний можливістю розвитку раптової ниркової недостатності, тому при найменшій підозрі на це захворювання дитини слід терміново показати лікарю. Інтерстиційна форма захворювання клінічно малосимптомном і неспецифічна. При його гострій формі домінують клінічні симптоми основного захворювання. На їх фоні може виявлятися недостатній діурез і гіпостенурія. Виникає канальцевая протеїнурія, яка полягає в порушенні зворотного всмоктування білків в ниркових канальцях. Діагностувати і лікувати запалення нирок у дитини повинен дитячий нефролог або педіатр. При підозрі на нефрит дитини необхідно обстежити. Обстеження включає наступні дії: проводиться загальний огляд; вимірюється температура, артеріальний тиск; виконуються необхідні види лабораторних аналізів; призначається УЗД нирок; за показаннями проводяться додаткові інструментальні дослідження. Використовувані методи лікування Лікування всіх видів нефриту проводять в стаціонарі. За дозволом фахівця амбулаторно можна лікувати тільки самі легкі форми захворювання. При терапії головним є дотримання знижує ниркові навантаження дієти, питного режиму, систематичного постільного режиму. Дитині проводиться загальнозміцнююча терапія, використовується фітотерапія. При пієлонефриті показані антибактеріальні препарати, що призначаються проти висіяти в процесі дослідження сечі збудника. При лікуванні гломерулонефриту призначаються протизапальні, сечогінні засоби, а також антиалергічні і антитромботичні ліки. Тубулоінтерстіціальний нефрит передбачає при терапії диференційований, індивідуальний підхід. Також його лікування включає загальні принципи терапії при нефриті. Головною умовою успішного лікування нефриту у дітей є своєчасне розпізнавання початку захворювання. Від цього залежить швидкість отримання кваліфікованого лікування. Нефрит відноситься до серйозних захворювань, тому необхідно неухильно і ретельно дотримуватися рекомендацій лікаря. У цьому випадку запобігається перехід хвороби в хронічну стадію, а прогноз лікування є сприятливим.